Тепер ти – повнолітня ланка суспільства, маєш сповна дотримуватися
законодавства, втілювати по-українськи болонський процес. Ти – студент!
Не важливо, чи ти ще першокурсник, чи вже досвідчений вовк свого вишу. «Все
одно – це найкращі роки» - скажуть оптимісти і ті, хто вже пройшов цю
неповторну стадію саморозвитку, найвеселіший та найдорожчий момент зі стрічки
свого життя, хто вже твердо став на ноги і філософськи оцінює пройдене…
Лише студент знає, що таке рік, коли 5 курсів пролітає перед очима як одна
мить… Роками вимірюється час, дружба, перше університетське кохання… 365 днів
різних подій, а спогади можуть бути – лиш одне фото…
Потім семестр – грудень-червень… «гаряча путівка» на сесію, період ІНДЗ,
самостійних, лабораторних. Саме тут проявляється відмінна риса студента: не
знав, але згадав!
Було б неправильно не згадати всі відому приказку – від сесії до сесії
живуть студенти весело. Адже це найцікавіший та найпікантніший момент у прозі
життя спудеїв.
Нічні виконання семестрових «хвостів», мобілізація всіх знань в голові,
кілька випитих горнят кави – «аби не заснути, щоб краще вчилося». Після таких
потужних научіть перед завтрашнім іспитом і не до сну. Згадуються мимоволі всі
пропущенні заняття, «несправедливі» перші пари, на які часом і голови зрання не
підняти.
Але якщо студент в гуртожитку – знайдеться «друг», адже ніщо так не зближує
як однаковий варіант, спільний разом не вивчений варіант, а точніше – багато
варіантів.
Втім, є оптимістичне продовження цієї приказки – а сесія буває всього лиш
два рази в рік!
Студентом протягом місяця бути добре. Тільки навчання заважає. Часом так
хочеться дати волю емоціям, кинутися з головою у світ розваг і дивувати нічне місто своєю молодістю та красою.
Для наших спудеїв тижні бувають парні, непарні і запарні… Кожен вибирає
свій оптимальний варіант.
Сьогодні студент і гроші – речі сумісні, але рідко і не надовго. І лише
зараз усвідомлюєш, що життя – це безперервне свято, хоч і не завжди твоє.
Ну і, нарешті, привіт, Минуле! Заходь!
Не соромся… Не ховай очей, пишаюся я тобою, - знай! Є що пригадати і про що
поговорити. А пам’ятаєш, Минуле Студентство, як ми з тобою мріяли…
Тетяна Самонюк
Немає коментарів:
Дописати коментар