Бути такою, як усі ... чи іншою від "них"?!
Таке питання скандувало сьогодні в моїй голові. Разом з "гарячими" гаслами молоді, національною символікою та українськими піснями.
Хоч і надворі зима говорить своє перше слово, втім студентам це зовсім не на заваді.
Не на заваді сказати своє слово, можливо, і не вирішальне, але по-студентськи максимальне та мегапереконливе.
Місто набуло нових кольорів, настрій змінився на демократичний та європейський, а запах теплої кави розносився всюди і нагадував про те, що зимно все-таки. Особливо в руки.
Хтось тут знаходить собі нових друзів, однодумців, а траплялося навіть таке, що і когось коханими вперше назвали. Саме тут, у діючому натовпі, шаленому ритмі українського, справжнього.
Зрештою, кожен сам за себе... хоч інколи так "як усі"...
Немає коментарів:
Дописати коментар