Сіла в маршрутку! Стою!

Якось під час одної з маршрутної прогулянки на Руську, стала свідком такої ситуації. На одній із зупинок зайшов літній пасажир і хотів проїхати за посвідченням. Водій відповів, що вже не має пільгових місць. Чоловік мовчки заплатив за проїзд і сів на перше сидіння, поруч з керманичем 15-го жовтенького «Богдана». Тому припекло запалити. Пасажир зробив гнівне зауваження і з таким же обуреним виразом обличчя, що водій, курячи в салоні, де знаходяться жінки з дітьми, порушує закон. На що той сказав, що палить не в салоні, а в кабіні!

Сміх та й годі! Кабіна ж від салону нічим і ніким не відокремлена, а так хочеться інколи там вліпити металеву завісу, від гріха подалі, як кажуть. Далі цей містер за рулем довго і захоплено розмовляв по мобільному телефоні. Це законослухняного українця зовсім «доконало» і він пригрозився, що пожаліється на такого шофера власникові транспортного засобу.

Не знаю, чи пожаліється і чи зробить останній відповідні висновки, але зізнаюся, що їхати із таким водієм було і некомфортно і страшнувато. А нещодавно вже інший водій на тому ж рейсі всю дорогу на повну гучність крутив низькопробну попсу, від якої хотілося втекти світ за очі. Але куди втечеш? Якщо не спромігся на власне авто, терпи, пасажире, і незручність, і хамство, і цигарковий дим, і дурнувату попсу! Але ж ми тільки за проїзд платимо, ці «приємні додатки-сюрпризи», певно, в подарунок отримуємо за «красивые глаза»!

Одним словом, маршрутка – тема багата та вічно молода, свіжа, гостра, як маринований перчик! Варто тільки зайти до салону, як тобі наступлять на ногу чи відірвуть золотавий ґудзик від пальта. Такій радості просто кінця-краю немає. До того ж повітря завжди задушливе, просякле різними запахами, а під час від’їзду «лягає» пів маршрутки. Також це безкоштовна нагода з кимось познайомитися, підцепити бацилу грипу, почути, як хтось з’ясовує стосунки по телефоні чи ж дізнатися всі новини з пікантними коментарями від пенсіонерок.

Тут можна малювати картини і без олії. «Все включено», немов у п’ятизірковому готелі.

Або ж взагалі не зорієнтуватися, де ти знаходишся! Як один чолов’яга, розмовляючи по мобілці, запитує в мене: «Де ми є?» І я, не розгубившись, констатую: «В маршрутці!».

Це місце, де можна побачити курйозні випадки з життя, або ж стати їх героєм! Вражають також записи, типу «Дівчата! Сидячи, тримайте коліна разом! І вам не холодно, і водієві не жарко!» або ж «Проїзд без квитка – вихід без зупинки!».

Своєрідним декоративним і унікальним елементом є пан водій, який може виконувати одночасно не декілька справ, як Юлій Цезар, а декілька разів по декілька. А це і курити, приймати гроші і давати решту, при цьому гризти насіння соняшника, говорити по мобільному телефоні, дивитися у вікно, налаштовувати магнітолу і керувати, звісно, маршруткою!

Цей вид громадського транспорту можна сміливо порівняти з нашим життям, українським. Хтось, для прикладу, купує собі червоні туфлі під колір іномарки, а велика більшість бере собі взуття жовте, під колір маршрутки. Ось такі виходять пироги.

Та й культура самих пасажирів залишає бажати кращого, поведінка і пафосне «Ми літаємо для вас!» від супервправного водія зовсім не ідеальні.

Ось уже скоро буде в тренді: розпочнеться боротьба між тими, кому душно, і тими, кому дує. Беріть участь і дивіться у всіх маршрутках країни!

Зрештою, зовсім не важливо, який колір взуття і під яку гаму підібране, головне не проїхати свою зупинку у житті … чи хоча б навіть у маршрутці за дві гривні п’ятдесят копійок.

                                                                                      Розмірковує
                                                                           Тетяна Самонюк