Ранок добрим є тоді, коли ти просинаєшся під миле щебетання пташок, а не
від надокучливої мелодії будильника! На обличчі, хочеш-нехочеш, з’являється
усмішка. Мружаться очі від яскравого сонячного світла, з яким так важко
познайомитися після сну. Час, коли не хочеться довго ніжитися під ковдрою, а
хочеться скоріше вийти на вулицю і грітися першими лагідними промінчиками
весни. І в такий момент хочеться сказати: «Спасибі, лютий, що ти останній!».
Природа прокидається і собі від зимової сплячки, і ми підсвідомо – разом з
нею. Весною в нас ніби відкривається друге дихання, з’являється натхнення
творити щось хороше, бажання жити ввічливо і бути взаємно красивими.
Весна – це, як понеділок, бо саме з нього починається наш щоденник тижневих
планів. У перші весняні дні ми виходимо на алеї парку, записуємося до
спортзалу, міняємо гардероб і, можливо, навіть своє оточення. Обіцяємо собі
позбавитися шкідливих звичок, починаємо раціон правильного харчування та
плануємо, врешті-решт, свою літню відпустку. Що буде з цими грандіозними
планами? Це вже залежить від кожного з нас!
А ще це час, коли неможливо змусити себе працювати. Чим тепліше
прогрівається вулиця, тим важче всидіти чи то в офісних стінах чи на парах.
Хочеться насолоджуватися безкраєм і чистим небом і повітрям із запахом щастя!
Загалом весна – це не лише зелений колір календарного року. Це, перш за
все, стан душі. Коли ти молодий, сповнений життя і енергії. Радієш не лише
матеріальним дрібницям, але й теплим крапелькам дощу. Пишеш, малюєш, співаєш!
Робиш все те, що тобі так давно хотілося почати, але не доходили справи до
перших рук! Коли для тебе не існує слова «будні», а поруч завжди ті, з ким
хочеться прожити кожен день, незалежно, яка там пора за вікном.
Весна не визначається градусами на термометрі, вона вимірюється кольором
неба, смаком повітря і запахом теплого світанку.
Зрештою, з іншого боку, весна по суті, нічого і не змінює. Ми повинні
мінятися самі. Особливо, це стосується української весни.
Федір Тютчев сказав: «Весна – єдина революція на цьому світі». І як би
боляче це не було мені писати, а вам читати, схоже ця революція почалася з нас,
з нашої держави. І важко, і страшно передбачити коли, чим, з якими
результатами, ціною чого це завершиться… Ностальгійно, що втрати, гіркі сльози
матері, пам’ять про «Небесну сотню» − три віхи початку весни 2014, яка
закарбується палючим болем в серці кожного і чорною стрічкою на полотні
історії…
Взимку радіємо першому снігу, навесні – першому асфальті, правда щербатому.
Вічна тема – тане зимова ковдра, а з нею покрив під ногами. Що зробиш?
Українські реалії нуртують, пульсують різними варіаціями своєї «краси».
Особливо, коли приходить цей березнево-квітнево-травневий розчинник зими.
Весна, як і справжня жінка, полюбляє запізнюватися! Доки одяг підбере,
усмішку намалює на ніжному личку!
Втім, навесні навіть чобіт чоботові на вушко шепоче щось незвичайне і
звабливе!
І на завершення… Весна – пора кохання, ніжності, адже саме в цей час
народжуються неймовірно-казкові історії кохання. Ця пора неначе спеціально
створена для того, щоб закохуватися, робити божевільні вчинки і навіть інколи
втрачати здоровий глузд. Іноді ми готові пожертвувати сном, аби подивитися з
коханою людиною на зоряне небо і загадати своє бажання. Романтична пора, яка
штовхає нас на щирі зізнання, солодкі почуття, поцілунки та затишні обійми
коханих.
Отож, мрійте, творіть, посміхайтеся і живіть красиво, адже весна для тих,
хто в це життя закоханий!
Тетяна Самонюк
Немає коментарів:
Дописати коментар