Навіть засніжені туї рахують роки…

Йому сьогодні – 26. Вік, коли час створювати сім’ю, виховувати дітей, любити щодень, ходити босоніж по українській росі. Але, на жаль, господиня-доля розпорядилася так, що ці і всі наступні іменини він буде святкувати без нас.

Герої не вмирають, вони повертаються назад, на небеса.

1 грудня Юрію Васильовичу Трохимуку – Герою, гордості села Залаззя, України, виповнилося тільки 26 років. Він – боєць артилерійського батальйону 51-ї механізованої бригади – назавжди вкарбувався в наші серця світлим і мужнім образом.

Шкільна родина щиро і водночас печально вшанувала цей день, присвятивши його пам’яті урочисту лінійку, - відкрили меморіальну дошку. Після завершення акордів гімну кожен з присутніх спом’янув Юрія хвилиною мовчання, іскоркою болю та трепетними сльозами. Під танцюючі сніжинки першозимового дня учні поклали квіти на могилу загиблого солдата. Теплими словами згадали про свого вихованця директор школи Юрій Самонюк та класний керівник Марія Матвійчук. Втім, найчуттєвішою миттю були слова однією із сестер – Олени, котра пекучими спогадами прогорнула листи своєї пам’яті про рідненького брата.

Про його квітучі роки нагадують і засніжених 26 туй – алея слави біля школи, висаджена восени.

Велике «спасибі» варто сказати Руслані Єфимчук, вчителю іноземної мови, яка доклала чи не найбільше зусиль, щоб гідно пам’ятати Героя.

Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. І розумію, що насправді не важко піти в іншій світ, якщо ти усвідомлюєш, що це дасть майбутнє твоїм поколінням. 

Тетяна Василюк

Діти Залаззя – за Мир!

Хоч і сонце ХХІ століття вже тягнеться  до зеніту, але питання миру в усьому світі, а особливо в нашій державі, стоїть у першому абзаці сьогодення.

21 вересня – Міжнародний день миру, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН. Кожного року в усіх куточках планети проходять акції, заходи, присвячені цьому Дню, які налічують тисячі учасників та вражають своєю оригінальністю та широтою ідей проведення.

Інформаційний центр ООН в Україні на честь Дня Миру організовує всеукраїнську акцію «Голуб Миру», до участі в якій запрошено колективи та учні шкіл.

У п’ятницю, 19 вересня, Залаззівський освітній олімп патріотично, емоційно та мобільно підтримали цю кампанію під гаслом «Право народів на мир».

Діти різнобарвними крейдами на шкільному подвір’ї проілюстрували відомий символ миру – голуб та національні символи – прапор, герб, грона калини. Ці малюнки на асфальті «озвучили» лозунгами: «Слава Україні!», «Ми – за Мир в Україні!», «Діти Залаззя – за Мир!»

-       Наша школа, як і вся Україна, - за Мир! Такими заходами, як тематичні уроки, виховні години, малюнки на асфальті, намагаємося привернути увагу як і найменших школяриків, так і випускників другої домівки до питань збереження та підтримання миру, - розповідає Ірина Лук’янчук, заступник директора школи з виховної роботи.

Отож, світлого нам неба і такого бажаного Миру!

Тетяна Василюк

«Як не ви мене – то я вас!»

Четвертий Президент України – наш незабутньо-золотий, а ще краще «позолочений»  Віктор  Федорович Янукович – найоригінальніший з-поміж перших трьох глав неньки-держави.

Його самобутність яскраво та строкато виражалася, пульсувала навіть, як у його промовах, виступах, так і зараз – у російських посиланнях, прес-конференціях тепер вже президента на відстані (як він себе коронував). А така його доля спіткала через те, що він просто був змушений залишити тенета дорогої серцю (тільки у прямому значенні) України через «клятих бандерівців», які чимось все не задоволені! Отакі-то, ми – невдячні українці! І знайшов собі наш Федорович найтепліше місце в Росії. А знаєте яке? Біля Президента Росії!

За свою каденцію на пості голови держави Янукович чудово, просто на «відмінно» виконав першу і єдину свою заповідь – «Будь собою і дозволяй собі бути Президентом!» Я б навіть насмілилася сказати – перестарався, особливо у Межигір’ї.

Варто згадати його «славні часи» «покращення життя вже сьогодні».

Падіння від яйця 2004-го – це тільки епіграф його «проффесорської» багатосторонності. Під час президентської виборчої кампанії  Віктор Федорович їхав на зустріч в Івано-Франківськ. Коли він тільки вийшов з машини – один зі студентів кинув йому в груди куряче яйце. «Потерпілий» був госпіталізований до місцевої лікарні. ЗМІ тоді офіційно оголосили, що на Януковича скоєно напад, мовляв у нього кинули «тупий важкий предмет». А на тему яєць вельми охоче жартували його політичні опоненти, які створили серію сатиричних мультфільмів, інтернет-роликів під назвою «Веселі яйця».

Але основний каламбур почав функціонувати 2010-го: спритність рук – і він став президентом. Пригрів собі містечко на п’ять наступних років, оповивши шиї українців задушливими зміїними обіймами.

Ще з самого початку свого правління новий очільник країни запам’ятався українцям своїми неоднозначними висловлюваннями. Серед популярних – «поет Чехов, поетеса Анна Ахметова». А чого тільки вартий ще той випадок у Львові, коли «наш герой» помилився і назвав виборців «геноцидами»: «Тут зібралися кращі геноциди країни». Після підказки помічників Янукович не розгубився і поправив себе: «Так, і генофонд теж».

Завжди було цікаво, хто той гуморист, котрий пише текстівки Віктору Федоровичу. Так частенько хочеться йому потиснути руку за такі ляпи!

А ще у січні 2011 року з нашим гарантом стався конфуз на виступі у швейцарському Давосі. Не зміг наш Президент вимовити гасло промо-кампанії  «Увімкни Україну»: «Для того, щоб увікнути Україну, достатньо подивитися на неї власними очима, коли почнуть квітнути каштани в Києві».

Травень теж для нього став часом популярності. А на цей раз познущалася з нього погода. Він разом з тодішнім президентом Російської Федерації Дмитром Медведєвим покладали вінки до меморіального комплексу біля могили Невідомого Солдата в Києві. Був поривчастий вітер і дощ. Янукович, встановивши вінок, схилив голову, і в ту хвилину вітрисько перекинув його на голову президентові. Охорона намагалася вилучити у журналістів відео-запис цього курйозу, але тим не менше – ролик народ скуштував, і доволі таки смачно. Як результат – афоризм на десерт: «Можна нескінченно довго дивитися на три речі: як тече вода, як горить вогонь, і як вінок падає на Януковича».

І на завершення 2011-го – коли він підбивав підсумки року на прес-конференції, була виголошена також досить цікава фразочка: «Не можна йти в майбутнє боком чи, як кажуть, задом». Навіть в новорічну ніч з вітальним словом у Рік Коня він говорив маячню сивої кобили. Отак, Вікторе Федоровичу, слово не горобець, вилетить – не відмажешся. Жаль, що Ви це пізно усвідомили.

Постать Януковича настільки специфічна, що його прізвище розписують по складах:

Я – остання буква алфавіту і перша самоідентифікація особистості;

НУ – знак нехтування, типу «ну його!»;

КО – невизначене щось, такий собі КО;

ВИЧ – позначення стану іменитих і знатних людей (багатир Альоша Попович);

Час ставити діагноз – Віктор Федорович.

Тому українцям немає чого сумувати, коли у них був такий Янукович, котрий так ганебно скотився до москалів. Багато хто скаже – туди йому і дорога. Але ні, ще має совість казати, що анексія Росією Криму для нього трагедія. Яка трагедія?! Розіграли, ніби партію в шахмати, українську ситуацію на пару з Путіним і це для нього ніяка не трагедія. До речі, про Володимира Володимировича, який, поглядаючи на мапу України, любить філософствувати: «Всю водку выпить невозможно, но стремиться к этому надо». Ось вам і вся трагедія – і боком,і скоком, і задом.

«Як не ви мене – то я вас» – ось кредо життя нашого останнього президента, головного серед головних політичних локшинників.

Наперед тут сказати нічого не можна. І це, звичайно, найцікавіше. Народ український  міняє президентів, як рукавички, шкода тільки президенти не міняються.

А що можна побажати Віктору Федоровичу, той що Янукович, владний втікач 2014-го,  який спокусився на кремлівську манну кашу, коли свого часу будь-яке його бажання в Україні ставало законом?! Звісно… тільки добра!

Тетяна Василюк