Йому сьогодні – 26. Вік, коли час створювати сім’ю, виховувати дітей, любити щодень, ходити босоніж по
українській росі. Але, на жаль, господиня-доля розпорядилася так, що ці і всі
наступні іменини він буде святкувати без нас.
Герої не вмирають, вони повертаються назад, на небеса.
1 грудня Юрію Васильовичу Трохимуку – Герою, гордості села Залаззя,
України, виповнилося тільки 26 років. Він – боєць артилерійського батальйону
51-ї механізованої бригади – назавжди вкарбувався в наші серця світлим і мужнім
образом.
Шкільна родина щиро і водночас печально вшанувала цей день, присвятивши
його пам’яті урочисту лінійку, - відкрили меморіальну дошку. Після завершення
акордів гімну кожен з присутніх спом’янув Юрія хвилиною мовчання, іскоркою болю
та трепетними сльозами. Під танцюючі сніжинки першозимового дня учні поклали
квіти на могилу загиблого солдата. Теплими словами згадали про свого вихованця
директор школи Юрій Самонюк та класний керівник Марія Матвійчук. Втім, найчуттєвішою
миттю були слова однією із сестер – Олени, котра пекучими спогадами прогорнула
листи своєї пам’яті про рідненького брата.
Про його квітучі роки нагадують і засніжених 26 туй – алея слави біля
школи, висаджена восени.
Велике «спасибі» варто сказати Руслані Єфимчук, вчителю іноземної мови, яка
доклала чи не найбільше зусиль, щоб гідно пам’ятати Героя.
Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. І розумію,
що насправді не важко піти в іншій світ, якщо ти усвідомлюєш, що це дасть
майбутнє твоїм поколінням.
Тетяна Василюк
Немає коментарів:
Дописати коментар